Закохайтесь у власну професію

 

Народ, серед якого немає патріотів, - неіснуючий народ. Країна в якої немає народу, - неіснуюча країна. Отже, без патріотів немає країни.

 

Якщо я запитаю, чи погоджуєтеся з цим твердженням, то, мабуть, більшість відпо­вість: «Так». А що, коли я запитаю вас, чи по­годжуєтесь ви з тим, що патріотизм мусить проявлятися не лише в любові до рідної зем­лі, а і в любові до свого фаху? Що б ви відпо­віли?

Я абсолютно впевнена, що так. Мій бать­ко водій з величезним стажем. Він обожнює свою роботу і виконує її справді віртуозно. Ні до чого причепитися. Однак, на жаль, є й такі водії, що роботою «не горять» - у та­ких все завжди шкереберть: і машини б'ються, і керівники їхні постійно по вуха в проблемах. Ось вам елементарний приклад «професійного патріотизму» і його відсут­ності. «Та де ж його взяти, той патріотизм?» - поцікавитесь ви. І тут я бачу тільки один вихід: його мусить здобувати людина, ще навчаючись у внз.

Погодьтеся, адже саме тут студенти ці­леспрямовано намагаються осягнути осно­вні аспекти спеціальності, за якою в майбу­тньому працюватимуть. І саме тут вони му­сять або до нестями закохатися в свою майбутню професію, або вчасно змінити своє рішення. Бо в разі невиконання дру­гого, гарних спеціалістів просто не буде, а про патріотів я взагалі мовчу. Таких випад­кових людей не мусить бути взагалі. Але, хоч як це прикро, вони трапляються дедалі частіше.

Я цілком підтримую пропозицію дирек­тора Інституту міжнародних відносин Наці­онального авіаційного університету, в яко­му навчаюся, Василя Засанського. На од­ному з семінарів він зазначив, що необхід­но дати змогу всім бажаючим вступати на 1-й курс за рейтинговою системою. І тільки за підсумками навчання на 1-му курсі зали­шати у внз найкращих. Це чудова ідея, бо тоді кількість людей, що опинилися на тій чи іншій спеціальності випадково, значно знизиться.

Також однією з найважливіших частин на­вчання є практика. Та чомусь їй не приділя­ють достатньо уваги керівники вищих навча­льних закладів. Та й студенти проходять її без особливого ентузіазму. Але так не му­сить, бути. Кожен розуміє, що одне діло - прочитати про будову автомобіля хоч сто ра­зів, і зовсім інше - самому керувати авто­мобілем. Я цього літа проходила практику і відкрила багато цікавих речей, про які ніко­ли б не дізналася з підручника. Ще більше закохалась у майбутню професію, знаю свої слабкі сторони і готова працювати над їх усу­ненням.

На жаль, у наш час все менше підприємств погоджуються прийняти до себе практикан­тів, а якщо і погоджуються, то студентам до­водиться ... розносити керівникам каву або перекладати з місця на місце якісь папірці. Як же можна полюбити свою професію? Будь-яке підприємство прагне бачити в своє­му колективі людей зі стажем, та де ж його взяти? Ось і виходить, що перспективний у майбутньому економіст стає непрофесійним журналістом, а перекладач - менеджером у спортивному клубі.

Ось тому директор нашого інституту професор Василь В'ячеславович Засанський твердо тримає напрямок на те, щоб на­вчити студента впевнено розпочинати тру­довий шлях, щоб його вихованці стали справжніми патріотами свого фаху. Маємо пам'ятати: таких патріотів потрібно вихову­вати з початку навчання. Тож не варто за­плющувати очі на недоліки в сучасній сис­темі освіти.

 

 

Катерина КАЛЕТЧУК, студентка ІМВ НАУ